Попри війну український агросектор продовжує забезпечувати більшу частину валютної виручки в Україні та є одним з ключових і пріоритетних для реформування і залучення державних та приватних інвестицій. Однак перед агросектором стоїть кілька викликів, невирішеність яких може цьому завадити. Окрім повномасштабного вторгнення і його наслідків на сільське господарство, йдеться про Угоду про вільну торгівлю з ЄС, термін дії якої закінчиться 5 червня цього року. Наразі від її продовження може залежати сценарій розвитку галузі. При цьому, в Україні бачать кілька можливих варіантів щодо вирішення цієї проблеми і по деяким напрямкам вже ведеться робота у тому числі у ЄС.
Водночас, перед ринком стоїть низка інших невирішених проблем. Зокрема логістичних, у тому числі неготовність до роботи деяких портів, перевантаженість доріг, потреба у демонополізації залізничних перевезень, розмінування територій, яким сільськогосподарські підприємства займаються за власний кошт. Не менш важливими є такі проблеми як людський капітал, якого недостатньо, торгівля зерном всередині країни без ПДВ, невирішеність питання з електронними ТТН, а також потреба у широкому застосуванню штучного інтелекту (АІ), оскільки через виклики агровиробники втрачають кошти, відтак для підвищення ефективності потрібно застосувати інші шляхи.
Так вважають учасники конференції “Агросектор 2025: виклики на можливості у нових реаліях”, організованої аналітичним центром «We Build Ukraine» разом з Асоціацією «Український клуб аграрного бізнесу». Під час заходу, зокрема, було презентовано частину Стратегії економічного зростання України в контексті агросектору, розроблену аналітичним центром спільно з Boston Consulting Group. Крім цього, учасники обговорили одну з ключових проблем - як підтримати тенденцію на зростання сектору попри існуючі виклики, а також пошук кращих рішень у галузі.
За словами Голови Наглядової ради “We Build Ukraine” Олександра Кубракова, у рамках Стратегії економічного зростання України сектор сільського господарства, разом із надрокористуванням, будівництвом, машинобудуванням, оборонним виробництвом та енергетикою, визначений пріоритетним для реформування, а також залучення державних та приватних інвестицій.
“Трансформація цих секторів за оцінкою BCG дасть найбільший ефект для збільшення обсягу ВВП країни. Навіть під час повномасштабного вторгнення агросектор продовжує займати значну частку у формуванні ВВП країни. Зокрема, минулого року аграрії забезпечили більше половини всієї валютної виручки в країні”, - зазначив він.
Водночас, Кубраков зауважив, що на нинішньому етапі роботи над вже згаданою Стратегією, важливо говорити спільною мовою з гравцями того чи іншого сектору та правильно ідентифікувати проблеми. Це необхідно для того, щоб створити таку економічну адженду, яка дозволить інтегруватися у європейську економіку.
“У кожному секторі є 5-10 ключових проблем, вирішення яких може прибрати 80% барʼєрів розвитку сектору. Наша задача спільно з ринком, державними інституціями та профільними експертами напрацювати рішення галузі та послідовно їх впроваджувати”, - додав Кубраков.
За словами посла ЄС Катаріни Матернової, сільське господарство - сектор, який є одним з рушіїв економіки країни. Більше того, вона переконана, що Україна є частиною подальшої продовольчої безпеки у Європі, тому сільське господарство в країні домінуватиме і надалі.
Голова Національної асоціації цукровиків України “Укрцукор” Яна Кавушевська зазначила, що у 2023 році частка ЄС в експорті цукру з України становила близько 98%, а у 2024 - лише 40%.. Однак це не означає, що за європейський ринок не потрібно “боротись”.
“Однозначно, потрібно, і логістика - лише одна з причин. Світовий ринок цукру - це морський шлях, який, наразі, залишається ризикованим та дорогим (оскільки великі контейнерні лінії ще не повернулись до українських портів).. Водночас, ринок ЄС нам близький і логістично, і, політико-економічно”, - пояснює вона. “Цукрова галузь України є природним продовженням європейського бурякоцукрового поясу. Україна використовує європейське насіння цукрових буряків, засоби захисту рослин, європейську бурякозбиральну техніку, європейське обладнання на цукрових заводах і всьому сенсі вже є частиною європейської цукрової галузі. А ЄС є нетто імпортером цукру, який щороку купує у “третіх” країн від 1 до 2,5 млн. т. цукру, і наше завдання - зробити частку України у цьому імпорті максимально істотною”.
З цим погоджується і директорка з взаємодії з урядом “KERNEL” Катерина Співакова. Вона пояснила, що доступ на ринки ЄС для України надважливий через високу маржинальність і водночас обмеженість доступу на світовий. Так, у компанії вже відбулися зміни у звʼязку з цим - вона значною мірою втратила китайський ринок, натомість зріс експорт у ЄС - передусім Іспанію, Німеччину, Нідерланди. Стандарти виробництва Kernel повністю відповідають європейським вимогам. Український продукт витіснив з європейських ринків російський.
За словами заступника Міністра економіки України, торгового представника України Тараса Качки, зараз у України є 40 товарів, щодо яких діють тарифні квоти. І 25 з них ми не експортували в тарифних квотах, які діяли до 2022 року. Наприклад, гриби.
“Для цих товарів великого негайного впливу на експорт не буде. Але є товари, які експортувалися в більшому обсязі, ніж передбачали квоти, водночас їх не можна чутливими до цих змін. Одрак, є і чутливі - мед, кукуруза, висівки, крупи, яйця, м'ясо птиці, цукор. По кожній з цих груп у нас є рішення по пропозиції, як контролювати потік цих продуктів, який може бути баланс. Загалом, у нас ще технічно є кілька тижнів, щоб спокійно шукати спільне рішення”, - переконаний Качка.
За словами першого заступника Міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького, згідно з Угодою з про вільну торгівлю з ЄС, для України діють квоти на ту чи іншу агропродукцію. При цьому, піврічна квота на 2025 рік майже не використана.
“Зараз у нас майже не закриті піврічні квоти на поточний рік. Тобто, по чутливим групам ми бачимо, що за цей період ми по більшості з них не вийшли на квоту у 100%. Лише по яйцям - на 43%. По іншим категоріям можливості відкриті для більшості продукції, на які минулорічна квота була перевищена. Це, зокрема, овес, крупи, мед, кукурудза, птиця тощо”, - пояснив Висоцький.
Коментуючи стратегію адвокації українськими аграріями сприятливих умов агроторгівлі з ЄС, керівник європейського офісу УКАБ Назар Бобицький пояснив, що особливий акцент робитиметься на взаємодію з тими європейськими бізнес-асоціаціями, які представляють споживачів українського агроімпорту. А це і промислові споживачі цукру серед таких європейських транснаціональних компаній як Unilever, Nestlé тощо, німецькі виробники солодощів, м'ясопереробна промисловість. Мета цієї взаємодії – посилити голос та меседжі європейського бізнесу в Брюсселі про важливість збереження відкритої торгівлі з Україною. Це допоможе гарантувати безперебійність і прийнятні ціни на продукти харчування в Європі, а також підвищити конкурентоспроможність європейського агроекспорту у світі.
За словами Голови комітету ВР з питань аграрної та земельної політики Олександра Гайду, наразі можливі декілька варіантів продовження угоди ЄС. Зокрема, залишити квоти на рівні 2021 року, але це означатиме витрати для українських експортерів, або ж продовження угоди на якийсь певний період - коли вже буде обговорення всіх торговельних заходів стосовно угоди про асоціацію з ЄС. Фактично, на це в Україні і розраховують, пояснив Гайду.
Координатор системи ООН в Україні і Гуманітарний координатор Матіас Шмале зазначив, що згідно з останнім звітом збитків, підготовленим Світовим банком, у українського агросектору колосальні втрати - зруйновані склади, елеватори щодо, але галузь продовжує працювати попри війну, водночас це потребує дуже значних зусиль і власних фінансових ресурсів самих аграріїв.
“Сільськогосподарські підприємства наразі навіть самі розміновують свої угіддя, при тому, що витрати на розмінування дуже суттєві як в межах країни загалом, так і у агросекторі зокрема. Але і вони, і ми розуміємо, що розвиток сектору - це не про прибутки, це частина економіки всього світу. Тож покладаємося на новаторство у сільському господарстві”, - вважає він.
Своєю чергою, керуючий директор BCG у Центральній та Східній Європі Ласло Юхаш переконаний, що в українського агросектору є хороші вихідні позиції - гарний старт, сильний попит, крім того, Україна має чинники постачання тощо. Водночас, є і ряд викликів. Зокрема, йдеться про людський капітал, оскільки у повоєнному відновленні він відіграватиме дуже важливу роль. Крім цього, надважливим елементом буде і логістика - на перспективу потрібно, щоб стояли готові морські шляхи, а також вирішити питання з залізницями, дорогами.
З цим погодився і Юрій Васьков, співзасновник аналітичного центру “We Build Ukraine”, за словами якого, логістика - друга після вартості виробництва ключова складова загальної собівартості української продукції. Водночас, за 3 роки у цьому напрямку - по залізниці, дорогам, морським шляхам, було зроблено дуже багато, що і дало можливості для українського експорту. Але це не означає повну вирішеність логістичного питання.
“Потрібна подальша демонополізація послуг, які надає Укрзалізниця. Це довгострокова мета, оскільки без суттєвої зміни правил гри на ринку залізничних перевезень у майбутньому ми не зможемо бути конкурентоздатними. Крім цього, слід поступово готувались до відкриття портів, які через війну були зупинені - зокрема на Миколаївщині і Херсонщині. Рано чи пізно, безпека це дозволить, тож дуже важливо, щоб вже був готовий план щодо їх запуску”, - підкреслив Васьков.
Водночас, заступник директора міжнародної компанії ADM Олексій Кособоков зазначив, що одна з цілей галузі повернутися на обсяги виробництва станом на 2021 рік.
“У поточному сезоні нам вдалося зібрати 76 млн тонн продукції, на наступний рік - задача мінімум 80 млн тонн основних видів олійних та зернових. Але якщо ми зможемо повернутися за 100 млн тонн, то тоді як трейдери ми будемо рентабельні, зараз з цим є проблеми. Додам, що необхідно остаточно вирішити питання з електронними ТТН, що має дати можливість вирішити проблему з перевантаженням на дорогах. Це дозволить всім бути в одному конкурентному полі”, - резюмував він. З цим погоджується і керівник торговельного відділу «Cargill» Вадим Мірошниченко.
За його словами, протягом останніх 5 років - через ковід, а потім через повномасштабне вторгнення, з точки зору діджиталізації компанія змінилась дуже сильно. Особливо, в Україні. Йдеться, підкреслив він, про максимальну діджиталізацію більшості процесів.
Кількість оплат і процесів, які ми здійснюємо навіть не приходячи в офіс - через електронні платформи, величезна. Це вже відбувається на автоматі, це та нова оцифрована реальність, у якій наша компанія живе вже 5 років. Єдине, що не оцифровано - електронні ТТН, це потрібно виправити, оскільки це і досі відбувається у паперовій формі. Також хотілося б завершити роботу над електронною складською квитанцією”, - розповів він.
Крім цього, за оцінками Уряду через всі ці невирішеності агровиробники можуть втратити мільярди за оцінками уряду. Щоб мінімізувати ці проблеми їм потрібно знайти способи підвищення ефективності. Зокрема, із застосуванням технологій АІ. Більше того, ефективні кейси щодо цього вже напрацьовані.
Зокрема, таким поділилася директорка з трансформації та бізнес-аналітики агропромхолдингу «Астарта-Київ» Наталія Богачова. За її словами, йдеться про інхаус IT-компанію, яка вже стала IT бізнес-партнером, R&D центром, центром компетенцій з точки зору інновацій, до яких вже доєднали офіс оперативної ефективності.
“І це було правильним рішенням - ми були готові до 2022 року. Якби не це, ми не б змогли працювати, так би мовити, в потоці. Тому зараз ми вже на стадії глибокої імплементації АІ. Зараз ми вже проводимо моделювання виробничих програм в агро, що дозволяє нам нарощувати віддачу з кожного гектару. Важливо максимально глибоко йти в дослідницьку роботу і, безумовно, в людей. Без них нікуди, але важливо, щоб вони працювали з максимальною віддачею”, - підсумувала вона.